Етнографічний музей "Українська хата"
 
Характеристика діяльності етнографічного музею «Українська хата»
при навчально - виховному об'єднанні №28 міста Хмельницького.
 
   Етнографічний музей «Українська хата» засновником якого є директор школи Мельник Галина Леонтіївна, відкритий 12.04.2007 року. Тут зібрані речі, яким багато років, а може, й століть. Від них віє сивою і дорогою кожному серцю давниною: рушники, ікони, сорочки, хустки, посуд, предмети домашнього вжитку... їх бережно збирали вчителі та учні нашої школи. В музеї оформили дві експозиції: «Предмети домашнього вжитку» і «Подільський одяг», які постійно доповнюються.
   Ми старались у музеї відтворити інтер'єр української хати, яка завжди була символом добра і надії. Праворуч від дверей стоїть біленька вариста піч, яку змайстрували учителі трудового навчання Туш А.М. і Заболотний Д.А. та учні нашої школи. Вона обігрівала хату, у ній господиня готувала їжу, а вночі слугувала як найтепліше місце для спання.
   Всі інші предмети, які є у музеї займають свої місця. Коцюба, рогачі – в коцюбнику, дрова – під припічком, глиняні горшки, глечики, гладущики, - на припічку, нецки - в кутку, керамічні тарілки, полумиски - на миснику, який привезла вчителька Кімаковська Н.В. із с. Борсуки Новоушицького р-ну.
   По діагоналі від печі розташована покуть. Це святе місце в хаті найпочесніше. Тут є ікона прикрашена вишитим рушником, якій майже 100 років. її привезла вчителька Горман Л.М. з с. Драганівка Чемеровецького р-ну та підсвічники, які запалюють на свята.
   По один бік стіни стоїть скриня, а по другий бік дерев'яне ліжко. Ці меблі привезла директор школи Галина Леонтіївна із с. Борсуки Новоушицького р-ну.
   Недалеко біля печі до сволока прив'язана гойдається плетена із вербових гілочок колиска, у якій колихалася родина Віхтюків Летичівського р-ну.
   Невід'ємною частиною хати є «жердка», яка прикріплена до стіни і стелі. Вона слугує вішалкою для одягу та інших речей. На ній висять домоткані рушники, сорочки, спідниці, фартухи з різних регіонів Хмельниччини.
   В центрі хати стоїть стіл з лавами, які накриті домотканими веретами, які привезла вчителька Варцаба Т.С. з с. Браїлівка Новоушицького р-ну. Також в музеї є прялка, ступка, праска.
   За час існування в музеї було проведено 60 екскурсій, ЗО занять. При музеї створено екскурсійний відділ, до складу якого входять екскурсоводи з числа учнів: Рогалінська Марина та Музика Уляна ( 8-Б кл.), які проводять екскурсії.
    В музеї проводять такі заходи:
             Родинні свята;
             Уроки народознавства;
             Науково - практичні та читацькі конференції;
             Конкурси на кращих читців віршів;
             Зустрічі з письменниками та ветеранами;
             Виховні години;
             Тематичні години спілкування;
              Уроки християнської етики.
 

    Музей Бойової слави
    

   Музей ОУН - УПА
 
1. Доброго дня шановні гості! Ми запрошуємо Вас до повстанської криївки, музею який є єдиним серед шкіл нашого міста та області. Він присвячений борцям за волю України. І мертвим, і живим, і ненародженим. Зверніть увагу на українських нескорених вождів нації, лицарів чину. На цьому стенді короткі автобіографії Є.Коновальця, С.Бендери, Р.Шухевича.
Євген Коновалець в 1929 році заснував ОУН. Як військовик визначався організаційними здібностями та без остережним послухом державній владі, як політик умів поєднати принциповість з дипломатичними здібностями, творчу думку і реалізм та систематикою, що забезпечило йому авторитет серед членів ОУН та повагу серед противників.
Степан Бандера – герой XX століття. Він врятував честь України і зумів організувати народ на відчайдушну боротьбу проти ополчення, фашизму, сатанинського комунізму та шовінізму. Цей змол був настільки героїчним, що став неперевершеним в історії людства. Бандера підніс український націоналізм любові до найвищої жертовності. Роман Шухевич (Т.Чупринка) - генерал - хорунжий і головний командир УПА (1913 - 1950 рр.). провідник ОУН на різних землях, голова Секретаріату Української головної Визвольної ради, один з чільних організаторів збройного визвольного руху проти німецької та радянської окупації на території України.
2. Ця експозиція відображає шлях творення самостійної соборної України. Шлях цей був тернистим. Але події, що відбувалися в цих роках, робили народ мужнішим і чергова втрата посилювала їх жагу до волі, до здобуття незалежної держави. І ось в 2004 році ми на майдані, який символізує цей рушник, вибороли українського президента. Але тільки спільними зусиллями ми зможемо відродити багатостраждальну Україну і створити могутню квітучу державу.
Ми вважаємо, що підростаюче покоління потрібно виховувати на прикладах мужніх і нескорених, які віддали своє життя за батьківщину. Одним із них є останній кошовий отаман запорізької Січі Петро Калнишевський, У віці 112 років помер він після 25 літ перебування на Соловках, ув'язнений у Фортечному підземеллі. Туди його запроторила російська імператриця Катерина П за спробу відбудови, знищеної нею, Січі. Яскравим прикладом мужності і патріотизму став Олекса Гірник, який біля могили Тараса Шевченко 21 січня 1978 р. вчинив неймовірне: розкидав листівки на Чернечий горі в знак протесту проти колоніального режиму в Україні, облив себе бензином і згорів як факел. Його подвиг назавжди залишиться у пам'яті українського народу.
Також трагічна доля спіткала поета Василя Стуса. Який більшу частину свого життя провів у концтаборах і засланнях.
Ось зверніть увагу на карту ГУЛАГу, яка зображує розміщення концтаборів на території радянського союзу, в яких було близько 21 мли. чоловік, більшість з яких українці. На кожному з цих таборів знаходяться сторожеві вежі, з яких солдати спостерігали за в'язнями .
3. Душу і тіло ми поклали за нашу свободу. Базар - це місто біля якого в 1921 році було вбито 359 чоловік. Які до останнього подиху славили Україну.
І впав наказ, клекочуть стріл
Юнацтво стелеться, мов скошена трава,
І труп за трупом падають в могилу
І скоростріл шаліє, не вгова.
Стало тихо. З кривавої могили нісся стогін, там умирали 359 бійців за волю, за Честь України.
Крути; ЗО січня 1918 р. на невеликий станції Крути, що біля Німина на Чернігівщині, відбувся бій в якому 300 студентів, гімназистів виступили проти 6000 більшовицької армії. Вони всі загинули, але слова про них буде жити вічно.
4. Зверніть увагу на цей експонат, він уособлює багатостраждальну Україну, розіп'яту на хресті історії. Перед вами одяг воїна УПА, шапка Мазепина, бойова гільза, баклажка, в кутку ми бачимо прапор української повстанської армії.
5. На стендах ви можете бачити оригінали фотографій та бойові нагороди воїнів УПА - бойовий штик, міна, бойова сумка, та сумка для противогаза. Зверніть увагу на скатертину яка була вишита Ніною Ярчук з простині під час перебування в концтаборі.
6. На цьому стенді короткий огляд заснування і діяльності ОУН, що згодом переросла в українську повстанську армію. УПА стала першою в обороні українського населення перед нападами польських шовіністичних банд, а також вела бої з більшовицькою навалою. Вона впевнено почала боротьбу за Українську Соборну самостійну державу, щоб довести перед світом, що Україна жива, бореться і буде боротись до переможного кінця. Гаслом УПА було «Бог і Батьківщина», де патріотизм органічно поєднувався з мотивами релігійними, що надавало боротьбі ідейного змісту. Війська УПА нещадно йшли до цілі, їх дух не могли зламати ні концтабори, ні заслання. Вони є прикладом нескореності в боротьбі за волю України.
 7. Наша екскурсія підійшла до кінця, як сказав видатний кобзар: «От, де люди наша слава, слава України». І наша слава в цих людях які впевнено йшли до своєї мети, незалежної України.
 

         Музей Голодомору на Україні